Радянський режим, встановлений в Україні виключно силою зброї, для свого збереження потребував силових, карального типу структур, а тому й називав їх органами внутрішніх справ, а не правоохоронними органами. З комуністами цілком зрозуміло, бо їм був потрібен захист від народу і борці з політичною і кримінальною злочинністю, а нашій сучасній владі потрібні охоронці від народу України чи все ж таки правоохоронці? Якщо перше, то зволікання зі створенням кримінальної поліції і перспектива відновлення ДАЇ цілком логічні дії, а друге, то навіть існування МВС суперечить ідеї української поліції, яка має бути структурно значно простішою і не обтяженою бюрократією. Наприклад, відділком може керувати капітан, а міським управлінням майор районним в області підполковник, а обласним полковник. Усією поліцією України може керувати генерал, який очолює головне, або Всеукраїнське управління поліції, або департаменту ну кому як подобається, проте роздувати його до міністерства навіщо? J.

Щоправда на створення сучасної ефективної української поліції, яка би могла стати базою для розбудови відповідної правоохоронної системи потрібна не лише політична воля, але й докорінна перебудова світосприйняття в українському суспільстві. Саме суспільство мусить усвідомити потребу у правоохоронній, а не каральній системі, а це розуміння ґрунтується на практиці реалізації громадянських прав і політичних свобод, які необхідно весь час охороняти від будь-яких зазіхань з усіх боків, а не одних людей від інших, або якийсь абстрактний громадський порядок. Осмислення всього, що відбувається з українськими «правоохоронними» органами наштовхує на думку про неминуче самознищення сучасної української політичної системи у найкоротші терміни.

Якщо сучасний український політичний клас має намір і надалі таким залишатися, то волею не волею він мусить модернізуватися у презентанта суспільства і захисника національних інтересів, а від так їх інтереси мають об’єднатися з українськими національними інтересами, тобто особисті інтереси доведеться підпорядкувати національним. Останнє можливе лише за умови зміни підґрунтя моралі, зокрема переорієнтації на вічні цінності, тобто «… покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,. науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.»  (До Євреїв 6:1,2).  Реалізація цих принципів розкриває шлях до невідворотних позитивних змін у суспільстві, а їх ігнорування до невідворотних негативних змін у суспільстві.

Начало формы

Конец формы