Україні потрібно, щоб Росія залишила її у спокої, тобто перестала втручатися у внутрішні справи та чи дійсно українці прагнуть звільнитися від залежності чи лише полегшити умови свого рабства? Чи є реальне усвідомлення того, що таке власна держава? Напевне немає, бо ми не спостерігаємо реальної посвяти українській справі серед української політичної еліти сучасного штибу. Щоправда громадськість України прагне до державотворення, проте навіть най більш патріотичні та національно свідомі громадські діячі слабко розуміють роль і значення світоглядної складової звільнення. Люди сподіваються на себе та інших людей, а не на Бога і більшість тих хто каже, що сподівається на Господа роблять це теоретично, а не на практиці.

«…Проклятий той муж, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає!» (Єремія 17:5) «Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь то надія його!» (Єремія 17:7).  Як реально покласти надію на Господа? Запитають ті хто у Нього вірять. Відповідь проста: «Виконуй Його заповіді». Які? Ось такі: «30. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! 31. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Від Марка 12:30,31).

Як це зробити? Ось так: «15. Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! 16. І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! 17. Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!» (Від Івана 21:15-17). Тут показано любов до Ісуса і до людей одночасно слід поєднати людей з Ісусом і стане благо.

Ця інформація старанно приховується від широкого загалу, оскільки за умови її поширення у сучасній українській політичній еліті пропаде всіляка потреба, а пересічні українці само організуються на християнських засадах і житимуть громадянським суспільством, яке функціонує на принципах реалізації прав і свобод людини і громадянина. Як у США виникала правова держава на базі того, що Бог створив усіх людей вільними і рівними, а тому люди народжуються з правами, яких їх ніхто не може позбавити, так Україна може розбудувати своє громадянське суспільство і державу на цих самих Євангельських принципах.

Розглянемо прагнення й очікування наших західних партнерів щодо нас у тривимірному зрізі: економіка, геополітика, соціальна культура.

ЄС цікавлять українські дешеві харчі і дешева робоча сила. Останнє цікавить абсолютну більшість розвинених країн. Інвестори прагнуть вкладати свої капітали у різноманітні виробництва у країнах із не високим достатком населення. «Золотий мільярд» хоче скористатися з зубожіння українців для того, що би, побудувавши заводи і фабрики на нашій території отримувати максимальні прибутки завдяки не високій зарплаті працівників,  але їх відлякує корупція викликана занадто регуляцією ринку. У разі лібералізації ринку, зменшення бюрократії і подолання корупції, Україна стане інвестиційним раєм і споживатиме надлишки капіталів розвинених країн як Китай свого часу. Це також загрожує колоніальним становищем, а тому має бути мудрий баланс зовнішніх і внутрішніх інвестицій, який забезпечить відродження і розвиток усіх галузей української промисловості.

У геополітичному вимірі Україна буферна країна між агресивною Росією і миролюбною Європою. Тому наша військова міць є базовим інтересом  ЄС і NАТО. Самостійне нарощування військової могутності та забезпечення власного виробництва всього необхідного для війська стане запорукою конструктивного діалогу з нашими західними партнерами і полегшить мирне врегулювання конфлікту на Донбасі і питання мирного повернення Криму. Пришвидшить ці процеси дуже активна оборона ЗСУ на східному фронті, яка виснажуватиме супротивника і примушуватиме його до здачі позицій і свідчило про обороноспроможність ЗСУ грамотно висвітлену в українських і західних ЗМІ.

Соціокультурний вимір видається найменш значущим, але ціннісна переорієнтація українського суспільства з радянсько-пострадянських стереотипів на культуру реалізації політичних свобод і прав людини та громадянина є запорукою вирішення проблем українського суспільства. Для досягнення цієї трансформації необхідно запозичувати світоглядну основу, а не сучасні форми співжиття людей успішних країн. Це пов’язано з дією закону сіяння і жнив: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (До Галатів 6:7). Тільки слід пам’ятати і враховувати, що урожай обов’язково буде у рази більший за посіви і нарікати у такому випадку варто лише на себе, а хвалити Бога за те, що Його закони працюють. Україна має всі шанси стати країною щасливих людей, які мудро вчинили, поставивши волю Божу на перше і головне місце кожен у своєму житті.

Є три виміри російських прагнень щодо України: економічний, геополітичний і соціокультурний. Розгляньмо всі три по черзі.

З економічної точки зору РФ потребує споживача своїх дорогих природних ресурсів, наприклад, $500 за 1000 м³ природного газу для початку кремель цілком влаштує, і постачальника дешевих продуктів харчування та напівфабрикатів для промисловості. Чим і викликані торгівельні війни РФ – Україна 2000-х – 2010-х рр. Байки про партнерство і співробітнецтво завуальовують експлуатацію і прагнення консервації наявного стану речей. Російська верхівнка зацікавлена у бідності пересічних українців і їх переконаності у економічній залежності України від Росії. Проросійська влада в Україні впринципі залюбки реалізувала проект мвоїх московських патронів і гальмувала модернізацію української економіки.

Геополітичний вимір російських бажань окреслюється у продовженні Україною зовнішньої політики Росії. У першу чергу мова йде про «позаблоковий» статус України у поєднанні з інтеграцією нашої держави до митного союзу. Варто згадати й про розміщення на тереторії України військово-морської бази РФ. Реакцією на загрозу її втрати після «революції гідності» стала анексія Криму. Проект «Новоросія» розпочатий Російською імперією іще наприкінці XVIII ст. з тріском провалюється у нас на очах, оскільки українці виявили і продовжують виявляти та відстоювати бажання житии у незалежній Україні, а не російській колонії чи напівколонії.

Соціокультурний аспект я б охаректерезував як організацію продовження російського культурного простору в Україні. «Русский мир» тримається на двох умовних стовпах: російськомовності і православності, якщо з першим питанням українці хоч потехеньку розбераються, то друге для них залишається незрозумілим. Українці чомусь вважають світогляд занадто приватною і  другорядною справою їх життя, проте саме він визначає спосіб життя і результат життя.  Тому повноцінний відрив від «Русского мира» можливий лише на світоглядному рівні, що забезпечить економічне і геополітичне звільнення.

Отже мова йде про прагнення кремля за будь-яку ціну забезпечити колоніальне становище України відносно Російської Федерації. Офіційна російська влада за підтримки російського суспільства готова на все що би зберегти свій безроздільний вплив на Україну і звинувачувати у цьому В. Путіна особисто безвідповідально, бо все російське суспільство чи принаймні його більшість прагне тримати Україну у залежності від РФ, яка не дасть розвивати в Україні жодну сферу життя. Повноцінно звільнитися від цієї залежності можна лише, перебудувавши світогляд. Ісус Христос сказав: «і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Євангелія від Івана 8: 32).