Як на мене головною метою підвищення тарифів на комунальні послуги мало би стати привчання пересічних українців до заощадження природних ресурсів: природного газу, води, теплової і електричної енергії, тощо. Субсидії, у свою чергу, мали би стати певною формою соціальної допомоги мало імущим, тобто абсолютній меншості суспільства. За сучасних умов оголошене підвищення тарифів ставить у розряд неспроможних сплачувати за комуналку мало не більшість українців, а таким чином заощадження означає для них несплату комунальних послуг, або субсидії. Це призводить до обтяження державного бюджету і зростання соціальних зобов’язань держави, що прямо суперечить вимогам МВФ.

Підходи до виходу з цієї економічної колізії два:

1. Згадати, що Україна видобуває необхідну для потреб населення кількість природного газу і спрямувати його на побутові потреби, підвищивши вартість палива для промисловості, спонукаючи її до ощадливості, модернізації, переходу на вугілля, яке видобувається в Україні, а також інвестування у створення високотехнологічної продукції в Україні. Це забезпечить створення нових високооплачуваних робочих місць і знизить відсоток неплатоспроможних громадян.
2. Введення диференційованих тарифів, що сприятиме ощадливості користувачів, оскільки тариф залежатиме від обсягів спожитого. З іншого боку ефект від диференціації тарифів буде посилюватися за рахунок модернізації системи ЖКХ, яка приходитиме спільно за рівної участі комунальних підприємств і користувачів.

На мою скромну думку, МВФ спонукає український уряд до поєднання цих підходів до вирішення проблеми тарифів на житлово-комунальні послуги. Наші західні партнери чекають на те, що Україна нарешті піде шляхом самостійного розвитку власного народного господарства, маючи на це всі необхідні внутрішні ресурси. Щоправда ми українці самі повинні цього захотіти настільки щоб примусити свою верхівку як економічну так і політичну до створення нам окреслених умов життя, а без цього найідеальніші проекти залишатимуться лише проектами, а добробут і далі буде пропливати повз нас як теплохід по річці,  а ми стоятимемо на березі, як співається у відомій пісні початку 1990-х рр. Тому браття-українці давайте на решті брати  своє життя у свої руки, не чикаючи, що хтось вирішить наші проблеми.

У сучасних умовах завищена роль вищої освіти у сфері професійної діяльності громадян України, що не у малій мірі призводить до зростання безробіття і зниження рівня самореалізації особистості. Варто знищити підстави для гонитви за вищою освітою, людей які потім працюють у супермаркетах вантажниками, мерчендайзерами, водіями, продавцями, касирами, або працівниками аналогічних професій закладів харчування, або різноробочими на будівництві чи ринках. Цим можна займатися після закінчення середньої школи, не витрачаючи п’ять років на здобуття вищої освіти. Це можливо за умови усвідомлення, що ці спеціальності не менш престижні ніж, наприклад, інженер, або програміст, або менеджер і маркетолог.

Вирішити цю проблему може професійна орієнтація учнів середніх шкіл, яка покликана надати практичності знанням, умінням і навичкам учнів, зорієнтувавши їх у їхніх можливостях і надавши допомогу у виборі професії. Найвагомішу роль у цьому процесі повинно відігравати трудове навчання, на уроках якого учні здобувають практичні навички виробничих професій на сучасному рівні, маючи змогу опанувати деякі спеціальності, наприклад, дівчатка могли б освоювати шиття одягу, кулінарію на професійному рівні, а хлопці навички вантажників, столярів, слюсарів на високому рівні, що дає людині впевненість у тому, що вона набула відповідні уміння і навички і зможе їх застосувати на практиці.

Важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють уроки інформатики, яку можна викладати з 5-го по випускний класи, перетворюючи школяра на впевненого користувача ПК із базовими уміннями програміста. Власне можна зробити все необхідне для опанування учнями комп’ютерних програм знання, яких найчастіше вимагають роботодавці. Це сприятиме розширенню спектра вакансій, які не потребують вищої освіти і спрощуватиме вибір професії випускниками середніх шкіл. Не слід забувати про підвищення рівня якості викладання іноземних мов як чинника професійної орієнтації, який також не в останню чергу привертає увагу роботодавців. Зростання обізнаності школярів з законодавством нашої вітчизни також значно сприятиме їх фаховому самовизначенню.

Налагодження значно більш ефективної системи фізичного виховання і функціонування спортивних секцій сприятиме відбору професійних спортсменів, військових і правоохоронців. Фізично треновані люди навіть наділені досить посередніми інтелектуальними здібностями можуть знайти себе у роботі у силових структурах, приватних охоронних організаціях, отримавши відповідну додаткову підготовку. Крім того фізичне виховання просто мусить ґрунтуватися на привчанні учнів до ведення здорового способу життя, дисциплінованості і витривалості, що також вельми цінується сучасними роботодавцями за умов наявного на наш час рівня тютюнової і алкогольної залежності серед працюючого населення.

Не слід забувати про можливість використання учбово-виробничих комбінатів для професійної орієнтації учнів середніх шкіл. Отримання, наприклад, водійського посвідчення забезпечує людину можливістю працювати водієм, або керувати власним транспортним засобом у поєднанні з гарною спортивною формою і навичками рукопашного бою, здобутими у спортивній секції, водій-охоронник, військовослужбовець-контрактник, таксист. На цих комбінатах можна здобувати професії автослюсаря, повара, швачки, або оператора ПК, найголовніше щоб це відбувалося на сучасній техніці і за сучасними методами роботи. Це створювало б умови для проведення «Ярмарків вакансій» серед випускників середніх шкіл, які пройшли підготовку на учбово-виробничих комбінатах і спонукало б частину випускників до здобуття фаху у закладах середньої спеціальної освіти, що також забезпечувало б їх успішне працевлаштування, а здобуття вищої освіти стане лише одним із багатьох шляхів самореалізації особистості.

Багато думок аналітиків сходяться на тому, що в Україні зруйновані соціальні ліфти. Я спробую з цим не погодитися, оскільки зруйновано було радянські соціальні ліфти трудової повинності і не збудовано соціальних ліфтів вільного підприємництва, фахової самореалізації, наукової діяльності і творчості. Для налагодження, або побудови сучасних соціальних ліфтів необхідно забезпечити умови якісного інформування людей про принципи функціонування соціальної системи і фінансової грамотності, руйнуючи ілюзію можливості швидких і легких заробітків. З раннього дитинства необхідно прививати християнську цінність праці у вимірі вироблення чогось корисного, або надання певних послуг. Героєм повинен стати не бандит з сумнівною мораллю, а трудівник, який забезпечує свої матеріальні і духовні потреби і своєї родини і при необхідності здатен захистити себе, свою родину і своїх близьких, оскільки веде здоровий спосіб життя як у фізичному так і у духовному плані. Господарською метою має стати забезпечення добробуту, а не розкоші.

Визнання повинно діставатися лише тим, хто зробив дійсно суспільно-корисну справу, а багатство – добробут має бути наслідком праці, здорового глузду і ощадливості, а не корупційної діяльності. Соціальні ліфти спрацюють лише за умови встановлення християнської суспільної моралі в Україні, а без цього всі реформи позбавлені будь-якого сенсу, оскільки відсутня форма, яку відновлюють реформатори. У соціальному плані просто необхідно піднімати престижність виробничих професій і створити систему професійної орієнтації і навіть професійної підготовки протягом навчання у середній школі. Можливо навіть з підбором пропозицій відповідних вакансій. Завдяки цьому можна зменшити прагнення людей до здобуття вищої освіти, подолати безробіття і закласти фундамент під соціальні ліфти такі необхідні сучасному українському суспільству.

Варто знищити підстави для гонитви за вищою освітою, людей які потім працюють у супермаркетах вантажниками, мерчендайзерами, водіями, продавцями, касирами, або працівниками аналогічних професій закладів харчування, або різноробочими на будівництві чи ринках. Цим можна займатися після закінчення середньої школи, не витрачаючи п’ять років на здобуття вищої освіти. Це можливо за умови усвідомлення, що ці спеціальності не менш престижні ніж, наприклад, інженер, або програміст, або менеджер і маркетолог. Не останню роль у цій ситуації відіграє оплата праці, якщо людина буде точно знати, що працюючи вантажником чи водієм зможе забезпечити свої матеріальні потреби, в перспективі своєї родини не набагато гірше ніж юрист, економіст, або торговий представник. Мова не йде про совкову зрівнялівку, а йдеться про фінансову грамотність, яка дозволяє заощаджувати, робити кар’єру, віднаходити додаткові джерела доходів, а найголовніше навчає бути задоволеним наявним, прагнучи до покращення стану речей.

Нам необхідні дві складові міцного фундаменту нових соціальних ліфтів українського зразка: фінансова грамотність і професійна орієнтація випускників середніх шкіл. Ці елементи соціальної складової системи української освіти стануть основою для розвитку дрібного підприємництва і середнього бізнесу на базі фахової діяльності громадян України. Професійна орієнтація може здійснюватися як на уроках трудового навчання, інформатики, так і у процесі викладання загальноосвітніх дисциплін. Важливу роль у професійному орієнтуванні учнів відіграє розвиток учбово-виробничих комбінатів і налагодження їх співпраці з професійними ліцеями, які могли б завершувати фахову підготовку школярів розпочату в учбово-виробничих комбінатах.

Фінансову грамотність варто виховувати як на спеціальних заняттях так і частково на уроках математики, інформатики і трудового навчання. Вивчення цього предмету необхідно здійснювати, починаючи з складання власного бюджету, родинного кошторису, виходячи з обраного людиною фаху, поступово розширюючи перелік факторів впливу на життя людини. З іншого боку варто навчати учнів складати різної складності бізнес плани, демонструючи можливості заснування власного підприємництва поєднуючи її із робою за наймом, або повністю замінивши. Поруч із цим розглядати варіанти розширення підприємництва і створення нових робочих місць. Поруч із цим розглядати варіанти створення заощаджень і пасивних доходів, а також можливості створення кількох видів підприємництва. У той самий час учень отримує змогу спланувати власну кар’єру найманого працівника і визначитися з необхідною для цього освітою, проводячи підготовку для її здобуття і застосування на практиці.

Завдяки втіленню у життя наведених заходів може бути відроджено систему професійної освіти в Україні, закладено підґрунтя для перетворення системи вищої освіти України на спосіб фахового формування особистості і перебудови соціальної системи нашої держави з пост радянської на сучасну європейську. Професійно орієнтована і фінансово грамотна людина готова до самостійної організації власної життєдіяльності. До речі певний ярмарок вакансій можна буде проводити і для випускників середніх шкіл, а не лише вищих навчальних закладів, особливо за умови поінформованості роботодавців про рівень професійної орієнтації і підготовки майбутніх працівників складів, супермаркетів, будівництва, закладів швидкого харчування, тощо.

У вчених істориків є загальна схема розквіту і занепаду держав і роль церкви у цій схемі досить не значна. Світогляд у наукових дослідженнях вважається центральним фактором тільки номінально. Біблія взагалі розглядається тільки як умовне джерело зі стародавньої історії, проте відкидають її значення для дослідження середньовічної історії, нового, новітнього часу і навіть сучасності. Ми не надаємо необхідного значення ні принципам життя, ні пророцтвам, ні навіть історичним фактам записаним у Біблії. Сучасна релігія, називаючись християнською заміняє ім’я Христа купою інших імен, а слово Христа безліччю різноманітних учінь і ритуалів, обрадів, звичаїв, які позбавленні сенсу. Це вивчають, аналізують і поширюють у наукових колах і серед широкого суспільного загалу.

Бездумність з якою ведеться релігійна боротьба просто вражає. Проігноровано самі най важливіші речі. Релігійні організації називають себе церквами, не усвідомлюючи, що таке церква і чим повинна займатися церква. Віру в Бога перетворили на витвір людської свідомості, що зробило її порожньою і позбавленою сенсу бутафорією. Говорити про Бога і Його слово заборонено у системі освіти, у наукових публікаціях це також заборонено, проте сучасний стан справ в Україні можна пояснити тільки наслідком ігнорування попередження Божого і зневажанням Ісуса Христа. Більшість читачів цього посту будуть незадоволенні констатацією факту необхідності покаятися перед Богом і у такий спосіб примиритися з Ним.

Гордість джерело всіх бід роду людського. Вона руйнує наші стосунки між собою і з Богом. Ми не помічаємо як ця зараза проникає у наші серця і заважає визнати, що саме Боже Слово принесе нам свободу і всі блага, а прийняти Його можна через покаяння, бо саме відкидання мертвих справ і повернення до щирої віри в Бога є шлях до життя вічного, яке беззаперечно є сенсом людського життя на землі. Ми активно сперечаємося про способи подолання корупції і моделі розбудови держави навіть не звертаючи уваги на те, що тільки реальне усвідомлення невідворотності суду Божого може змінити наше життя на краще.  Не політики чи бізнесмени вирішують наші долі, всемогутній Бог і від нашого повернення до Нього залежить наше життя на землі, а найголовніше у вічності. До того часу поки ми не почнемо жити так як Господь хоче ми не зможемо досягнути справжнього довговічного добробуту, а дізнатися про те чого насправді хоче Бог ми можемо лише з Біблії. То чому ж тоді так багато людей утікають від базових відповідей на життєві питання?

Політичне, соціальне, економічне і культурне життя сучасної України попри всі старання стверджувати європейський вибір залишається глибоко пост радянським. Люди живуть паралельно функціонування державних інституцій і навіть не намагаються налагодити з ними повноцінний зв’язок, оскільки українське суспільство не формує своїх запитів до влади. Воно сформулювало свої запити підчас революції гідності і чикає поки люди наділені владою їх задовольнять, але чекатимуть не надто довго, бо вже знать як слід поводитися з тими хто не виконує обіцянок. Українці щиро прагнуть довіряти політичним і суспільним інституціям, але для цього зазначені інституції мусять проявити свою дієздатність у вирішенні найнагальніших проблем суспільства.
Добре від лірики перейдемо до конкретики. Головне питання, що нині турбує пересічних українців: «Реформи де?». При цьому це саме питання турбує і світову спільноту разом із європейськими партнерами нашої держави. Поруч із цим останні чудово бачать здатність України самостійно подолати кризу за рахунок внутрішніх ресурсів і повернення незаконно привласнених коштів представниками попереднього політичного режиму. Для цього просто необхідно привести до ладу правоохоронну, судову і банківську систему України що забезпечить упевненість громадян у тому, що їх у котре не ошукають. З іншого боку дуже важливою складовою змін є перебудова системи освіти, яка з системи бомбування має перетворитися на систему формування особистості, зокрема історію України необхідно викладати як українську історію, тобто історію народу, а не лише земель. У середній школі висвітлювати варто виключно події української історії і спільні події з історіями сусідніх народів.
Поруч із цим людям необхідно говорити, що вони походять від людей, а не від тварин, оскільки самовизначення закладає підґрунтя поведінки. Діти копіюють своїх предків, якщо їх переконують, що вони тварини, то і поводяться вони як тварини, якщо ж їх переконувати, що вони люди, то і поводитися вони будуть як люди. Відповідно суспільна мораль буде людською, а не тваринною. Не слід боятися говорити правду про те, що світ і все, що в ньому у тому числі і людина створено Богом, а тому повинно коритися його законам, окрім того слід пояснювати дітям, що люди створені за образом і подобою Божою, а тому повинні відображати свого Творця своєю поведінкою і способом життя. Без сумніву таке просте пояснення світобудови не забиратиме багато часу і значно спростить шкільну програму, розвантаживши учнів. Уникнення конфліктів на релігійному ґрунті досягатиметься дуже простим способом – релігія і релігійні організації відокремлені від системи освіти у тому числі атеїзм, а тому не наукова і шкідлива теорія еволюції має бути замінена теорією створення світу і людини у системі освіти України. Зазначене поєднання забезпечить стабільний без кризовий розвиток України від моменту запровадження зазначених принципів до моменту відмови від них.

Судячи з повідомлень, які розміщенні на офіційних сайтах так званих ДНР і ЛНР у їх системі соціального забезпечення спостерігається певний колапс, оскільки банківської системи жодне із цих незаконних утворень не має. Якщо керівництво ДНР спромоглося створити свій республіканський банк і наче б то здійснює виплати соціальної допомоги соціально незахищеним верствам населення, то ЛНР спромоглася лише на обіцянки створення фінансових кас, а також виплат зарплат і пенсій до нового року. При цьому ДНР досить активно збирає податки з підприємців тимчасово контрольованих нею територій. Слід зауважити, що консультаційний центр податкової служби для підприємців прийматиме відвідувачів лише по середах з 10:00 до 14:00.
Керівництво ЛНР проголошує прагнення залишитися у фінансовому просторі обігу гривні і з цією метою вводить безготівковий розрахунок, що знаходить певну підтримку серед населення самопроголошеної республіки, проте не вирішує потреби в грошах. Регіон із у минулому розвиненою важкою промисловістю без достатньо розвиненого агропромислового комплексу й легкої та фармацевтичної промисловості не здатний самостійно задовольнити мінімальні потреби свого населення у товарах першої необхідності. Навіть налагодження найтіснішої економічної співпраці між так званими ДНР і ЛНР не забезпечує необхідних умов для самостійного господарського розвитку територій, які вони контролюють.
Гуманітарна криза на контрольованих проросійськими бойовиками територіях України є постійною. Видимих перспектив налагодження функціонування підприємств основних галузей економіки не спостерігається. Найбільшим економічним досягненням сепаратистів виявилося відновлення роботи деяких медичних закладів і частини підприємств вугільної промисловості. Керівники проросійських сепаратистів не говорять навіть про плани створення підприємств, якоїсь окрім вугільної, металургійної чи машинобудівної промисловості. Тим самим вони визнають свою жорстку економічну потребу перебувати у складі України, яка зі свого боку потребує продукції, що виробляється на Донбасі. Припускати, що вугілля видобуте у шахтах Донеччини чи Луганщини знайде ринок збуту поза межами України реальних підстав також немає.
При цьому сепаратисти називають економічну політику Києва блокадою. Вони звинувачують українську владу у тому, що самопроголошені республіки не можуть запустити функціонування власної банківської системи, яка, за словами голови ДНР О. Захарченко, станом на 17 грудня 2014 р. була готова до функціонування на 99,9%. Керівники терористів переконують населення тимчасово контрольованих ними територій у тому, що нелегальний статус так званих ДНР і ЛНР є головною перешкодою на шляху функціонування їх банківської системи, а від так і системи соціального забезпечення. Якби офіційний Київ визнав «ДНР» і «ЛНР» автономними республіками у складі України, то одразу всі проблеми було би вирішено.
Важливу складову, якщо не левову частку, у забезпеченні населення територій тимчасово контрольованих так званими ДНР і ЛНР предметами першої необхідності становить гуманітарна допомога, яка надходить з Російської Федерації і від благодійних, зокрема релігійних організацій. При цьому світова спільнота відверто негативно оцінює російські гуманітарні конвої, характеризуючи їх як чинник дестабілізації ситуації на сході України і порушення суверенітету нашої держави, і навіть тлумачить їх як порушення фундаментальних принципів гуманітарного права. Як свідчать факти головною метою надаваної РФ гуманітарної допомоги є постачання сепаратистам зброї, боєприпасів, палива та запасних частин для військової техніки.
Не слід також випускати з поля зору діяльність у царині надання гуманітарної допомоги населенню східних теренів України благодійного фонду Р. Ахметова. Щоправда ця допомога не користується популярністю серед українських військових і волонтерів. Вони переконані у тому, що левова частка вантажу відправлених цим благодійним фондом гуманітарних конвоїв, навіть якщо і не військового призначення, то все одно спрямована саме бойовикам, а не місцевому населенню. Отже вона не забезпечує потреби у наданні цільової гуманітарної допомоги саме мирному населенню тимчасово контрольованих незаконними проросійськими збройними формуваннями територій.
На загальному тлі подій і коментарів складається враження, що донецькі сепаратисти дещо краще організовані і підготовлені до виконання поставлених перед ними Кремлем завдань ніж луганські. Про це свідчить, наприклад, той факт, що у ДНР 2 вересня 2014 р. установлені розміри соціальних виплат: пенсія за віком становить 1800 грн., пенсія за інвалідністю І групи 1800 грн., ІІ групи – 1620 грн., ІІІ групи – 900 грн.; пенсія при втраті годувальника на одну не працюючу особу – 900 грн., на двох і більше непрацюючих членів сім’ї – 1800 грн., соціальна пенсія дітям-інвалідам – 1200 грн. Слід зауважити, що виплати мали розпочатися з 25 вересня 2014 р. і повинні були здійснюватися цивільними, або військовими адміністраціями населених пунктів повністю контрольованих бойовиками ДНР. Цей відвертий соціальний популізм явно спрямований на демонстрацію великої турботи сепаратистів про місцеве населення і протиставлення ставленню до жителів Донбасу з боку Києва.
Проте влада самопроголошеної ДНР не спромоглася організувати повноцінне функціонування системи соціального забезпечення населення. Вона намагається компенсувати це за рахунок створення відносно розгалуженої мережі подібних до банківських установ для здійснення соціальних виплат населенню, демонструючи бурхливу діяльність у вирішенні проблеми. У м. Донецьку розташовано 11 відділень цієї умовно фінансової установи, які можна знайти за адресами: вул. Артема 63, вул. Постишева 60, вул. Ілліча 16, пр. Ілліча 36, вул. Університетська 107, пр. Ленінський 18, вул. Жовтня 20, вул. Полоцька 9, пр. Перемоги 20, вул. Роздольна, вул. Куйбишева 196. Інформації про створення мережі зазначеної протобанківської установи в інших населених пунктах тимчасово контрольованих так званою ДНР наразі немає.
Наступним кроком у розвиткові фінансової системи так званої ДНР можна вважати створення власних зарплатних банківських пластикових карток. За словами голова «ДНР» О. Захарченка цей проект мав би бути запущений у дію вже на початку січня 2015 р., а до кінця лютого 2015 р. цими картками мали б бути забезпечені усі бажаючі. Поруч із чим згідно з заявами першого заступника міністра праці і соціальної політики самопроголошеної Донецької республіки С. Третьякова уже на весні пенсійна система «ДНР» запрацює досить стабільно і навіть не гірше ніж українська, оскільки дорожна карта на її впровадження розписана до кінця лютого 2015 р. Пенсійна система донецьких сепаратистів, за їх словами, розроблялася з урахуванням досвіду Росії, Білорусії, Казахстану, а також країн Прибалтики.
При цьому 3 лютого 2015 р. голова так званої ДНР О. Захарченко майже прямим текстом заявляє про дефіцит готівкової гривні у сепаратистів і висунув вимогу про зняття економічної блокади Києвом. Окрім того ще 31 січня 2015 р. голова самопроголошеної ЛНР І. Плотницький наполягав на своїй попередній вимозі до офіційного Києва взяти ДНР і ЛНР на своє утримання, виставляючи це головною умовою проведення мирних переговорів з питань припинення вогню, зони розмежування та решти проміжних питань. Фактично розписавшись у своїй недієздатності терористи проголошують себе переможцями і висувають Україні репараційні вимоги, що переконливо засвідчує ефективність економічного тиску на супротивника.
Демонстрацією бодай якоїсь подоби соціального забезпечення населення так званої ДНР можна вважати функціонування гуманітарної аптеки, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул.. Університетська, 26. Відвідувачі аптеки (представники соціально незахищених верств населення) можуть отримати необхідні медикаменти безоплатно, пред’явивши рецепт виданий лікарем. Щоправда асортимент медичних препаратів невеликий, проте керівництво республіки запевняє, що подаватиме запити до РФ та благодійних організацій для включення необхідних медикаментів до наступних гуманітарних конвоїв. Слід звернути увагу, на те, що до аптеки в середньому звертається 150 – 200 людей на день, а отримують необхідне 50 – 60 осіб, тобто 33% відвідувачів.
Одним із заходів системи соціального забезпечення можна вважати організацію святкування Нового року. Проросійські сепаратисти на сході України з великим нетерпінням очікували на гуманітарний конвой з РФ у рамках проекту «Ялинка у Новоросію», який складався з 12 фургонів і мав вирушити 18 грудня 2014 р. Спостерігачі ОБСЄ повідомляють, що 19 і 21 грудня 2014 р. прибули 10-й та 11 –й російські «гуманітарні конвої». За повідомленням МЗС РФ колона, яка везла «гуманітарку» у Донецьк 21 грудня провернулася у Ростовську область. Жителі Луганська зняли на відео колону російського гуманітарного конвою, яка проїхала вулицями міста. За документацією у вантажівках одного з конвоїв, який складався із 6-и автомобілів везли іграшки та солодощі, тобто подарунки. Інший складався з 71-го автомобіля, з яких 16 бензовозів, два автомобілі супроводу, одна карета швидкої допомоги, один логістичний і один командно-контрольний автомобіль.
На територію України 8 лютого 2015 р. заїхав уже 13-й російський так званий гуманітарний конвой, який складається з більше як 170-ти вантажівок, вміст яких українським прикордонникам не відомий, що наштовхує на роздуми з приводу перспектив подальших україно-російських відносин. Сепаратисти повідомляють про те, що їх прикордонна служба займалася оформленням документації, пов’язаної з переходом україно-російського кордону зазначеним конвоєм, демонструючи у такий спосіб свою позицію претендування на те, щоби виконувати функції державної влади на контрольованих так званими ДНР і ЛНР територіями незалежно від офіційного Києва.