Викладання етики учням середніх шкіл України ватро здійснювати, починаючи з першого закінчуючи випускним класом, оскільки формування морального обличчя людини сформується протягом усього дитинства, підліткового і юнацького віку. Авторитет учителів у підлітків достатньо високий для сприйняття від них інформації на віру. Річ у тім, що погляди на життя закладені батьками частково переглядаються у період здобуття освіти, а виховний аспект освітнього процесу змістовно не можливо реалізувати без якісної інформаційної складової. Вивчення Біблії зі школярами повинно носити просвітницький, а не релігійний характер. Учнів необхідно навчати християнському способу життя, тобто любові до Бога і ближнього, цінностям Царства Божого, а не ритуально-обрядовій мішурі традиційних, або не традиційних деномінацій.

Критику з боку мусульман, атеїстів, гуманістів і представників інших релігій варто сприймати лише через призму їх переконаності у нав’язуванні християнства через викладання цього предмету. Щоправда про нав’язування мова не іде взагалі, оскільки вчителі просто подаватимуть об’єктивні відомості, подібно до того як у сучасних умовах освітяни ігнорують факт невідповідності дійсності теорії еволюції. При цьому у початковій школі можна звести це вивчення до перегляду християнських мультфільмів, таких як «Суперкнига» з подальшим обговоренням переглянутого, перегляд можна, наприклад, робити як домашнє завдання, а на уроці обговорювати побаченого вдома. У середній школі основну ставку варто робити на читання і обговорення історій із Біблії від початку до кінця з переглядом тематичних розрахованих на конкретний вік фільмів, а також обговоренням їх змісту. Головною метою вивчення цього предмету слугує щоденне практичне застосування набутих знань у повсякденному житті.