Як на мене головною метою підвищення тарифів на комунальні послуги мало би стати привчання пересічних українців до заощадження природних ресурсів: природного газу, води, теплової і електричної енергії, тощо. Субсидії, у свою чергу, мали би стати певною формою соціальної допомоги мало імущим, тобто абсолютній меншості суспільства. За сучасних умов оголошене підвищення тарифів ставить у розряд неспроможних сплачувати за комуналку мало не більшість українців, а таким чином заощадження означає для них несплату комунальних послуг, або субсидії. Це призводить до обтяження державного бюджету і зростання соціальних зобов’язань держави, що прямо суперечить вимогам МВФ.
Підходи до виходу з цієї економічної колізії два:
- Згадати, що Україна видобуває необхідну для потреб населення кількість природного газу і спрямувати його на побутові потреби, підвищивши вартість палива для промисловості, спонукаючи її до ощадливості, модернізації, переходу на вугілля, яке видобувається в Україні, а також інвестування у створення високотехнологічної продукції в Україні. Це забезпечить створення нових високооплачуваних робочих місць і знизить відсоток неплатоспроможних громадян.
- Введення диференційованих тарифів, що сприятиме ощадливості користувачів, оскільки тариф залежатиме від обсягів спожитого. З іншого боку ефект від диференціації тарифів буде посилюватися за рахунок модернізації системи ЖКХ, яка приходитиме спільно за рівної участі комунальних підприємств і користувачів.
На мою скромну думку, МВФ спонукає український уряд до поєднання цих підходів до вирішення проблеми тарифів на житлово-комунальні послуги. Наші західні партнери чекають на те, що Україна нарешті піде шляхом самостійного розвитку власного народного господарства, маючи на це всі необхідні внутрішні ресурси. Щоправда ми українці самі повинні цього захотіти настільки щоб примусити свою верхівку як економічну так і політичну до створення нам окреслених умов життя, а без цього найідеальніші проекти залишатимуться лише проектами, а добробут і далі буде пропливати повз нас як теплохід по річці, а ми стоятимемо на березі, як співається у відомій пісні початку 1990-х рр. Тому браття-українці давайте на решті брати своє життя у свої руки, не чикаючи, що хтось вирішить наші проблеми.