Сучасне українське законодавство про мови визначає українську мову державною, тобто такою, що вживається в офіційному діловодстві, на державній службі, у державних установах, а також у спілкуванні держави з громадянами. Завдяки цьому з’являється реальна можливість очищення міністерських і відомчих офісів від порушників українського мовного законодавства. З іншого боку значну частину посад можна скоротити за втратою у них необхідності. Простіше кажучи скорочення бюрократії веде до скорочення бюрократів. Об’єднання функцій багатьох посадових осіб з частковим об’єднанням зарплат призведе до залучення кваліфікованої молоді до роботи у державному апараті. Витравлення з українського державного управління відвертих пережитків радянського ладу, зокрема бюрократії і російської мови, у поєднанні з фаховим підходом до набору персоналу забезпечить ефективний розвиток українського державного апарату.
Розглянемо приклад одного державного агентства де працюють умовно кажучи двадцять людей пенсійного віку з заробітною платою 2000 тис. грн. на місяць кожен, тобто усім 40000 грн. на місяць. Замінімо їх п’ятьма молодими людьми з зарплатою усього по 6000 грн. на місяць, тобто 30000 грн. на місяць на всіх – економія 10000 грн. на місяць. Додайте до цього приміщення зайняте цим агентством, яке може зменшитися з чотирьох кабінетів до одного, що у значній мірі зменшить витрати державного бюджету на комунальні послуги зазначеного агентства приблизно у чотири рази. Поруч із окресленими заходами вивільнені шляхом структурної перебудови відомств приміщення можуть бути здані в оренду приватним підприємствам і приносити додаткові прибутки до державного бюджету України.
У такий спосіб держава може вирішити декілька наболілих проблем:
1. українізувати державний апарат
2. скоротити штат державних службовців
3. створити нові високо оплачувані робочі місця
4. омолодити особовий склад співробітників державного апарату
5. економити кошти державного бюджету
6. створити додаткові надходження до державного бюджету
7. опосередковано боротися з корупцією
Отже прості рішення складних питань потребують сильної політичної волі, а ще більше нового, вільного від радянської моделі, способу мислення. Згідно з новим способом мислення держава повинна створювати умови для реалізації людини, а не всебічно про неї подбати. Таке мислення формується у процесі втілення у життя протестантської етики, котра на пряму пов’язана з духом капіталізму. Радянська держава, відновлюючи православну церкву, разом із нею відновила православну етику і дух феодалізму, котрий обмежує людину рамками її соціального прошарку і позбавляє можливості повноцінно само розвиватися. Зміна етики і зміна духу веде до зміни способу мислення і життя.